Український національний одяг: від історії до сучасності

ukraine_clothes_history

У народному одязі кожної країни відображається самосвідомість нації, її естетичний ідеал, прагнення та цінності. В цьому сенсі український національний костюм є багатогранним явищем. В його образі об’єднані такі риси, як слов’янська душа, східна любов до яскравих кольорів та західна нотка витонченої елегантності.

Вишиванки України – втілення душі нації

Зміст українських колискових, віршиків та казок пронизаний національним колоритом, у якому не останнє місце займає тематика народного вбрання. Тому термін «вишиванка» знайомий кожному українцю з самого ніжного віку. Наприклад, кожного з нас беруть за душу знайомі з далекого дитинства рядки: «А маленькому Іванку дала Казка вишиванку»; «Одягнімо вишиванки, друже»; «Рано-вранці, на світанку, вишиваю вишиванку» тощо.

Процес створення кожного елементу вбрання українців був не тільки практичною працею, а й ритуалом самовираження майстринь. Деякі мистецтвознавці вважають, що жінки вишивали виключно для того, аби прикрасити своє житло, одяг та побутові речі. Насправді цей процес дещо складніший: під час роботи через пальці майстринь здійснюється очищення їх енергетичних каналів, завдяки чому жінка відновлюється  і наповнює створені нею речі своєю позитивною енергетикою.

А використання спеціальних знаків та дотримання ритуалів сприяє тому, що готовий предмет одягу стає носієм потенційної енергетики, яка вивільняється при створенні певних обставин. Наприклад, чари весільних сорочок починають діяти у момент вінчання й оберігають пару доти, доки ці речі не зносяться (тому їх  і берегли, вдягаючи лише по великим святам). На основі цього можна зробити висновок, що складові елементи Українського народного костюму – це не тільки функціональні та гарні речі, а й своєрідні носії духовності нашого народу.

Так, на протязі багатьох століть дівчата та молодиці сходилися надвечір до однієї з них, і за роботою та гарною піснею коротали довгий зимовий вечір. Майстрині шили, пряли, вишивали, щоб з приходом весни прикрасити своє житло, збагатити веселковими візерунками посаг, а на Великдень вбрати себе та свою родину в новий яскравий одяг. Такі вечорниці перетворювали рутинну щоденну працю у невеличке свято, наповнюючи нелегке життя красою.

Традиційний український одяг: характерні риси та різновидності

Характерні риси вбрання українців:

  • простота фасону, у якому об’єднуються краса та практичність;
  • оздоблення великою кількістю яскравих декоративних елементів;
  • використання виключно натуральних тканин;
  • органічне доповнення вбрання оригінальними аксесуарами.

Та є і низка відмінностей: так, чоловічому костюму характерні строгі геометричні орнаменти, які втілювали мужність та сміливість, а український жіночий одяг прикрашався витонченими візерунками зі складним сплетінням ліній. Дитяче вбрання розшивалося дещо простішим орнаментом.

Основні різновидності українського народного одягу

Чоловічого:

  • Сорочка, виготовлена з грубого полотна з вишитим комірцем чи вирізом.
  • Широкі лляні чи суконні шаровари. До речі, деякі елементи українського національного костюму по різних регіонах відрізнялися між собою. Так, чоловіки півночі та заходу країни носили звужені штани, які нагадують сучасні «дудочки».
  • Широкий кушак (пояс) з хитромудрими візерунками, який застібався з допомогою крючків.

Жіночого:

  • Сорочка, вишита по горловині, манжетах, рукавах та внизу. Вона була значно довша, ніж чоловіча. В залежності від призначення такі сорочки-вишиванки виготовлялися з дорогого білосніжного чи дешевого грубого полотна. Молоді дівчата носили їх без верхнього одягу, підперезавшись кушаком.
  • Жупан (безрукавка) – традиційне вбрання заміжніх жінок.

 

Чотири варіанти поясної речі, у яку заправлялася сорочка (ми б назвали її спідницею):

  • плахта – святковий варіант із шовку, парчі чи вовни;
  • запаска – річ, яка складається з 2-х частин, з’єднаних між собою зав’язками;
  • дерга – робоче вбрання із грубої тканини, яке ззаду збиралося в широкі складки;
  • понева – довга строката спідниця, поверх якої вдягався вишитий фартух.

Народне вбрання у наші дні

У часи СРСР національний одяг вийшов з повсякденного вжитку, а його святковий варіант використовувався виключно як символ республіки та атрибут творчості. Народний костюм вдягали для зустрічі поважних гостей з других республік (країн), для виступів на сцені тощо. Отримання нашою державою незалежності вдихнуло нове життя і у одяг її громадян.

 

Сучасний український одяг можна поділити на три основні категорії:

  1. Повсякденний одяг, яким наш ринок поповнюють вітчизняні виробники. У розробці моделей вони опираються на модні тенденції заходу. Завдяки цьому українські виробники створюють конкуренцію відомим на весь світ брендам, торговельні мережі яких охоплюють багато населених пунктів нашої країни. Це і ділове, і практичне, і домашнє, і спіднє вбрання, виконане із широкого вибору тканин та трикотажу, або сплетене з ниток різного складу.
  2. Дизайнерський одяг призначений для прихильників ексклюзивних речей. Його вибирають для участі у масштабних святах, для виходу на сцену (яскраві сукні, костюми). До цієї ж категорії можна віднести ексклюзивні вироби ручної роботи від українських майстрів, які розраховані на повсякденне використання. Це незвичних фасонів вбрання із високоякісних тканин з вишуканим оздобленням: блузки, сорочки, сукні, спідниці, штани та піджаки.
  3. Етнічний одяг – це сучасне втілення національного одягу українців. Тут можна виділити дві підкатегорії: бавовняний чи лляний одяг з ручною або машинною вишивкою; вироби з трикотажу, прикрашені етнічними елементами – вишивкою, стрічками, тасьмою, принтами.

 

Чоловічі та жіночі вишиванки – це сьогодні святкове вбрання наших співвітчизників, їх можна знайти як в дорогих столичних бутиках, так і на ринках усіх міст нашої країни. Більша частина сорочок випускається невеликими партіями та оздоблена машинною вишивкою. Виробники постійно пристосовуються до нових тенденцій молодіжної моди, пропонуючи незвичні фасони і кольори вишиванок.

Тому сучасний український костюм – це скоріше «традиції, оптимізовані під сьогоденність». Та є ще майстри, які вишивають сорочки традиційним способом на продаж чи на замовлення. Такі вироби не з дешевих, але в їх орнаментах зберігся глибокий сакральний зміст, завдяки чому люди використовують їх у якості оберегів.

Трикотажний одяг з етнічними мотивами – це комфортне буденне вбрання з нотками патріотизму. У більшості випадків це футболки, сукні та толстовки, оздоблені в області грудей українським орнаментом, а на комірці і манжетах – тасьмою чи вишивкою. Таке українське національне вбрання, окрім імітації вишивки, може бути прикрашене державною символікою, наприклад: зображенням прапора, тризуба, гербів українських міст, козака з оселедцем тощо.

You may also like

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *