Борщівські вишиванки – одяг з багатою історією

borshchivska-vyshyvka

Борщівські вишиванки – одяг, який важко сплутати з будь яким іншим. Відмінними рисами виробів є велика кількість чорного кольору у вишивці. Це обумовлено стародавньою легендою, згідно з якою під час татарської навали у селах Борщівського краю гинули чоловіки.

На знак жалоби жіноча частина населених пунктів вирішила 7 поколінь носити траур. Для цього одяг вишивали чорною ниткою. Так і народилася борщівська вишиванка.

Останнє покоління, яке було пов’язане сумною клятвою, народилося на початку ХХ століття. Однак і після цього вбрання не втратило своєї актуальності. Зараз такий одяг можна часто зустріти на людях, в тому числі і відомих.

Інша легенда

Однак, є ще декілька легенд, які стосуються виникнення борщівської вишиванки. Згідно з однією з них у Борщівському краї декілька років була посуха. Багато рослин через нестачу вологи загинули.

Жителі краю постійно молилися, але дощу так і не було. І ось, якось літній жінці наснився сон, в якому вона побачила, як на березі річці стоїть Божа Матір та шиє тканину чорними нитками. В результаті виходять дивні багаті візерунки. Для надання їм різноманітності до чорного було додано червоних, жовтих та зелених квіточок.

Божа Матір обернулася до бабусі та каже: «Якщо закінчу вишивати і змахну вишивкою, скропить дощ землю і зацвітуть на ній жита та квіти”.

Жінка прокинулась, подумала та пішла до людей. Вона звернулась до своїх односельчан з проханнях: «Давайте допоможемо Матері Божій у вишиванні. Вона землю нашу і рослинність на ній вишивала».

Тоді усі жінки села почали вишивати чорними нитками. Працювали жіночки увесь день, та усю ніч. Так вийшли у них ті самі борщівські сорочки, які вони вдягли на себе. Жіночки у нарядах вийшли на подвір’я біля церкви, підняли руки до неба, та знов почали молитись, просячи Бога дарувати їм зливу.

Після цього у тих краях посухи більше не було. А ось вишиті борщівські сорочки лишились. Їх передавали з покоління в покоління. Одяг став не просто сімейною реліквією, але й повноцінним оберегом.

Історія

Сучасні дослідники неодноразово знаходили у борщівській вишиванці прикмети трипільської культури. Такі малюнки можна побачити на глиняних глечиках, горщиках, посуді, та інших виробах майстрів тих часів.

Саме тому вчені не відмітають можливості, що саме глиняні вироби трипільського часу надихнули вишивальниць до створення орнаменту борщівської вишиванки.

Як виглядає вишиванка

Жіноча борщівська вишиванка здавна була прикрасою, оберегом, духовною потребою та символом того, що жінка вміє щось робити своїми руками. Її вдягали не тільки під час жалоби, а й на весілля, свята, та у повсякденному житті.

Одяг має деякі відмінності:

  • Щоденні вишиванки мають невеличкі узори біля шиї та на рукавах.
  • Святкові сорочки мали повністю чорний малюнок на рукавах. Додатково орнамент мав кольорові цяточки, або квіти, які були виконані жовтими, зеленими, червоними та фіолетовими нитками.
  • Деколи для вишиванок використовували вишневі, та оранжеві кольори.

Для кольорових елементів використовувалася та ж техніка, що й головний орнамент.

Кожен з елементів орнаменту має своє значення. Коло означає початок нового життя, лінії – нескінченність людського буття.

Не дивлячись на те, що сорочка була вишита здебільшого за допомогою чорних ниток, вона не виглядала траурною скоріш, навпаки.

Прикмети

Згідно з народними прикметами, на вишиванку переходили як погані, так і добрі властивості характеру, хвороби, настрій, які мала людина, котра носила такий одяг. Щоб не мати проблем сорочку нікому не позичали.

Також одяг використовувався для магічних ритуалів, таких як:

  • Приворот. Для цього на чорній сорочці вишивали червоні цятки та яскраві квіти. Вишиванка вдягалась на свято. Якщо чоловік торкався орнаменту, дівчина вдягала цей одяг ще не менш 9 разів, та шукала привід зустрітися з хлопцем. Якщо їй це вдавалось – чекати сватів.
  • Зняття та наведення вроки. Ритуал робився без присутності людини. Для нього була потрібна лише її сорочка. З одягом проводився ритуал, після чого вишиванку треба було вдягти на людину. Це допомагало як навести вроки, так і зняти.

Для того, щоб сорочка несла позитивну енергетику, її треба було вишивати лише в гарному настрої.

Для створення справжнього шедевру використовувались схеми, які передавались з покоління в покоління. Зараз можна знайти спеціальні заготовки, за допомогою яких виготовляються борщівські вишиванки.

В наш час жінки також цікавляться – як вишивати борщівську вишиванку? Спеціальні схеми можна знайти за допомогою Інтернету. Працювати з ними досить легко. З цим завданням впорається навіть новачок. Головне – мати бажання і посидючість.

Ті, хто не хоче витрачати час на самостійне створення сорочки, мають можливість купити борщівську вишиванку. Одяг пропонують сучасні майстри. Така сорочка може бути зроблена як в стародавні роки – руками вишивальниць. Також пропонуються вироби, малюнок на яких виконано за допомогою спеціального обладнання. Вони мають більш низьку вартість, при цьому програють в якості. В першу чергу в них немає душі та індивідуальності.

Борщівська вишиванка, купити яку пропонують численні інтернет-магазини, це стильний виріб, він органічно поєднується з різним одягом. Так, сорочку можна вдягти під діловий костюм, джинси, спідницю та інший сучасний одяг.

Борщівська вишиванка буде доречна в будь-якій ситуації, як під час ділової зустрічі, так і на побаченні, вечірці і просто прогулянки на свіжому повітрі.

Continue Reading

Український національний одяг: від історії до сучасності

ukraine_clothes_history

У народному одязі кожної країни відображається самосвідомість нації, її естетичний ідеал, прагнення та цінності. В цьому сенсі український національний костюм є багатогранним явищем. В його образі об’єднані такі риси, як слов’янська душа, східна любов до яскравих кольорів та західна нотка витонченої елегантності.

Вишиванки України – втілення душі нації

Зміст українських колискових, віршиків та казок пронизаний національним колоритом, у якому не останнє місце займає тематика народного вбрання. Тому термін «вишиванка» знайомий кожному українцю з самого ніжного віку. Наприклад, кожного з нас беруть за душу знайомі з далекого дитинства рядки: «А маленькому Іванку дала Казка вишиванку»; «Одягнімо вишиванки, друже»; «Рано-вранці, на світанку, вишиваю вишиванку» тощо.

Процес створення кожного елементу вбрання українців був не тільки практичною працею, а й ритуалом самовираження майстринь. Деякі мистецтвознавці вважають, що жінки вишивали виключно для того, аби прикрасити своє житло, одяг та побутові речі. Насправді цей процес дещо складніший: під час роботи через пальці майстринь здійснюється очищення їх енергетичних каналів, завдяки чому жінка відновлюється  і наповнює створені нею речі своєю позитивною енергетикою.

А використання спеціальних знаків та дотримання ритуалів сприяє тому, що готовий предмет одягу стає носієм потенційної енергетики, яка вивільняється при створенні певних обставин. Наприклад, чари весільних сорочок починають діяти у момент вінчання й оберігають пару доти, доки ці речі не зносяться (тому їх  і берегли, вдягаючи лише по великим святам). На основі цього можна зробити висновок, що складові елементи Українського народного костюму – це не тільки функціональні та гарні речі, а й своєрідні носії духовності нашого народу.

Так, на протязі багатьох століть дівчата та молодиці сходилися надвечір до однієї з них, і за роботою та гарною піснею коротали довгий зимовий вечір. Майстрині шили, пряли, вишивали, щоб з приходом весни прикрасити своє житло, збагатити веселковими візерунками посаг, а на Великдень вбрати себе та свою родину в новий яскравий одяг. Такі вечорниці перетворювали рутинну щоденну працю у невеличке свято, наповнюючи нелегке життя красою.

Традиційний український одяг: характерні риси та різновидності

Характерні риси вбрання українців:

  • простота фасону, у якому об’єднуються краса та практичність;
  • оздоблення великою кількістю яскравих декоративних елементів;
  • використання виключно натуральних тканин;
  • органічне доповнення вбрання оригінальними аксесуарами.

Та є і низка відмінностей: так, чоловічому костюму характерні строгі геометричні орнаменти, які втілювали мужність та сміливість, а український жіночий одяг прикрашався витонченими візерунками зі складним сплетінням ліній. Дитяче вбрання розшивалося дещо простішим орнаментом.

Основні різновидності українського народного одягу

Чоловічого:

  • Сорочка, виготовлена з грубого полотна з вишитим комірцем чи вирізом.
  • Широкі лляні чи суконні шаровари. До речі, деякі елементи українського національного костюму по різних регіонах відрізнялися між собою. Так, чоловіки півночі та заходу країни носили звужені штани, які нагадують сучасні «дудочки».
  • Широкий кушак (пояс) з хитромудрими візерунками, який застібався з допомогою крючків.

Жіночого:

  • Сорочка, вишита по горловині, манжетах, рукавах та внизу. Вона була значно довша, ніж чоловіча. В залежності від призначення такі сорочки-вишиванки виготовлялися з дорогого білосніжного чи дешевого грубого полотна. Молоді дівчата носили їх без верхнього одягу, підперезавшись кушаком.
  • Жупан (безрукавка) – традиційне вбрання заміжніх жінок.

 

Чотири варіанти поясної речі, у яку заправлялася сорочка (ми б назвали її спідницею):

  • плахта – святковий варіант із шовку, парчі чи вовни;
  • запаска – річ, яка складається з 2-х частин, з’єднаних між собою зав’язками;
  • дерга – робоче вбрання із грубої тканини, яке ззаду збиралося в широкі складки;
  • понева – довга строката спідниця, поверх якої вдягався вишитий фартух.

Народне вбрання у наші дні

У часи СРСР національний одяг вийшов з повсякденного вжитку, а його святковий варіант використовувався виключно як символ республіки та атрибут творчості. Народний костюм вдягали для зустрічі поважних гостей з других республік (країн), для виступів на сцені тощо. Отримання нашою державою незалежності вдихнуло нове життя і у одяг її громадян.

 

Сучасний український одяг можна поділити на три основні категорії:

  1. Повсякденний одяг, яким наш ринок поповнюють вітчизняні виробники. У розробці моделей вони опираються на модні тенденції заходу. Завдяки цьому українські виробники створюють конкуренцію відомим на весь світ брендам, торговельні мережі яких охоплюють багато населених пунктів нашої країни. Це і ділове, і практичне, і домашнє, і спіднє вбрання, виконане із широкого вибору тканин та трикотажу, або сплетене з ниток різного складу.
  2. Дизайнерський одяг призначений для прихильників ексклюзивних речей. Його вибирають для участі у масштабних святах, для виходу на сцену (яскраві сукні, костюми). До цієї ж категорії можна віднести ексклюзивні вироби ручної роботи від українських майстрів, які розраховані на повсякденне використання. Це незвичних фасонів вбрання із високоякісних тканин з вишуканим оздобленням: блузки, сорочки, сукні, спідниці, штани та піджаки.
  3. Етнічний одяг – це сучасне втілення національного одягу українців. Тут можна виділити дві підкатегорії: бавовняний чи лляний одяг з ручною або машинною вишивкою; вироби з трикотажу, прикрашені етнічними елементами – вишивкою, стрічками, тасьмою, принтами.

 

Чоловічі та жіночі вишиванки – це сьогодні святкове вбрання наших співвітчизників, їх можна знайти як в дорогих столичних бутиках, так і на ринках усіх міст нашої країни. Більша частина сорочок випускається невеликими партіями та оздоблена машинною вишивкою. Виробники постійно пристосовуються до нових тенденцій молодіжної моди, пропонуючи незвичні фасони і кольори вишиванок.

Тому сучасний український костюм – це скоріше «традиції, оптимізовані під сьогоденність». Та є ще майстри, які вишивають сорочки традиційним способом на продаж чи на замовлення. Такі вироби не з дешевих, але в їх орнаментах зберігся глибокий сакральний зміст, завдяки чому люди використовують їх у якості оберегів.

Трикотажний одяг з етнічними мотивами – це комфортне буденне вбрання з нотками патріотизму. У більшості випадків це футболки, сукні та толстовки, оздоблені в області грудей українським орнаментом, а на комірці і манжетах – тасьмою чи вишивкою. Таке українське національне вбрання, окрім імітації вишивки, може бути прикрашене державною символікою, наприклад: зображенням прапора, тризуба, гербів українських міст, козака з оселедцем тощо.

Continue Reading