Вишиті українські плаття: неймовірне поєднання українських традицій із сучасністю!

Мода кожен рік дарує нам нові тренди та напрямки. Нарешті ми можемо побачити, як до нас повернулися наші давні традиції щодо оздоблення одягу. Наразі мається на увазі вишивка хрестиком. Сьогодні вона має неабияку популярність серед жінок, чоловіків і дітей. Використовується цей напрямок практично у кожній деталі гардеробу: традиційні вишиванки, ремені, костюми та багато чого іншого.

А як неперевершено виглядає тендітна жіноча фігура у народному українському вбранні – вишитій сукні. Сьогодні плаття-вишиванка може мати який завгодно фасон, колір і стиль. А головне, воно пасує буквально кожній жінці: недаремно традиційній український одяг вважається одним із найкращих у світі.

 

Сукня-вишиванка: утворюємо новий образ!

Вишиті плаття 2016 року демонструють нам те, наскільки різноманітною може бути ця деталь жіночого гардеробу. Головна ознака плаття-вишиванки – його універсальність. Цю чудову річ можна придбати буквально для будь-якої події:

  • похід до церкви;
  • на день народження;
  • для вечірньої прогулянки.

Навіть на модних вечірках усе частіше можна зустріти дівчат і жінок у красиво вишитих платтях. Сьогодні у каталогах можна зустріти будь-які актуальні та оригінальні моделі суконь-вишиванок. Головне те, що кожна представниця прекрасної статі зможе підібрати для себе саме те, що їй потрібно.

Традиції у поєднанні з сучасною модою

Ще декілька поколінь назад вишиті плаття свідчили про чудовий смак і добробут їх господарок. Сьогодні це бачення повернулося: дизайнерські вишиті плаття можна побачити на кращих подіумах країни. Звісно, вишиті вручну плаття не можуть коштувати дешево, але більш економні варіанти оздоблюються за допомогою машинної вишивки.

У вишитих моделях можна побачити найпопулярніші тренди й напрямки. Фасон вишитого плаття у його традиційному вигляді дозволяє втілити у реальність ті ідеї, які важко реалізувати у сьогочасній модній індустрії.

Переваги вишитої української сукні

В першу чергу варто зазначити, що традиційно у сукнях-вишиванках використовуються лише самі якісні, натуральні матеріали. Сьогодні нічого не змінилося!

Сукні вишиваються з таких матеріалах, як льон та високоякісна бавовна. Осінньо-зимові моделі виготовляються з натуральної вовни. Користуючись з цього прекрасна господарка таких предметів гардероба відчуває себе максимально комфортно, речі ніколи не викликають алергічних реакцій, в них можна себе розкішно почувати навіть серед поважної публіки.

Багато хто обирає традиційні українські сукні з такої причині: їх фасони завжди підкреслюють природну красу жіночої фігури. В той самий час сукня може дуже тонко сховати  деякі недоліки. Переважно, навіть короткі сукні достатньо просторі у грудях і талії, хоча їх завжди можна перев’язати ремінцем. У результаті, будь-яка жінка буде виглядати неперевершено і привабливо. У доволі простому, на перший погляд, крої прихована майстерність і розрахунок кожної, навіть найменшої деталі. Саме тому вишиті сукні можна по праву вважати універсальним предметом гардеробу.

Вишивка на платті – саме та деталь, за котру українські вишиванки поважають і люблять у всьому світі. Вишивка хрестиком плаття це оригінально і дуже гарно. Тим більше, що візерунки та орнаменти просто приголомшують своїм різноманіттям. Наприклад, вишиті плаття соняшниками – просто ідеальний варіант для легкої, літньої сукні. А більш традиційні «борщівські» вишиванки можуть прикрасити навіть розкішний вечірній одяг.

До речі, кольори суконь можуть бути як традиційними, так і найбільш несподіваними, наприклад, неоново-яскравими чи глибокими темними… Все залежить тільки від фантазії дизайнера!

Вишиті плаття – це модно, дуже красиво і оригінально. А при бажанні, кожна любителька рукоділля може спробувати самостійно створити власний маленький шедевр.

 

Continue Reading

Українські віночки – красивий аксесуар і оберіг

         Вінки у багатьох націй – це прикраса для дівчат та жінок, яка виготовляється з квітів – живих чи штучних, а також різних кольорових деталей: пір’я, намистин, блискіток. Український віночок прикрашав голову нареченої під час весільних обрядів та деяких інших свят. В наш час він є не тільки частиною певних ритуалів, але й стильним жіночим аксесуаром, популярність якого росте з кожним днем.

        В гардеробі кожної дівчини є хоча б один віночок. Він ідеально гармонує з вишитою сорочкою, сукнею чи звичайними джинсами. Вінок український підкреслює природну красу власниці, надає рисам її обличчя ніжності, витонченості та водночас впевненості. В давні часи люди вважали, що вінки здатні захистити дівчат від лихих поглядів та інших напастей. Народ вірив, що ця прикраса наділена магічною силою. Віночки захищали здоров’я власниць: варто було лише правильно підібрати квіти.

        Тобто, українські віночки з плином часу ввібрали в себе багато символіки та вірувань. Їм характерне різноманіття кольорів та стилів: кожна дівчина може помістити у прикрасу щось особливе та своє.

Символіка квітів та стрічок

        Квіти для українського віночка використовувались різні. Одна прикраса могла бути створена навіть з 12 різних видів. Кожна квітка не тільки додавала віночку барв – за нею стояв певний символ. Троянда – символ кохання, лілія – цноти, мальва – краси, безсмертник – здоров’я, волошка – простоти, півонія – довголіття, калина – краси та дівочої вроди, ромашка – ніжності, миру, любові.

        Квіти українського віночка були не єдиною складовою прикраси. Щоб аксесуар був яскравий та особливий, в нього вплітали кольорові стрічки. Кожен відтінок аналогічно наділявся певним символічним змістом. Світло-коричневі стрічки символізували землю-годувальницю. Жовтий колір з давніх часів є символом сонця – енергії, яка дає життя усьому на землі. Зелені стрічки символізували матінку природу, її силу та енергію. За блакитним та синім кольором стоять небо та вода.

        Жовтогарячі та помаранчеві стрічки символізували хліб, фіолетові – розум. Малиновий колір позначав щирість, а рожевий багатство. Стрічки білого кольору здавна наділені символікою чистоти та невинності. Кожна дівчина могла вкласти у свій віночок бажання, мрії, особливості характеру, а інші могли це прочитати, оскільки символіка кольорів була відома кожному.

Способи плетіння віночків

        Перед тим, як плести вінок, потрібно визначитись з його видом. Їх існує доволі багато. В літній час популярністю користуються вінки з живих квітів – їх можна назбирати в полі чи в саду. Така прикраса не може бути не поміченою на голові у власниці. Підбирайте квіти самостійно – поєднуйте їх, доповнюйте віночок стрічками.

        Необхідно подбати й про міцність аксесуару. В основному, живі квіти кріпляться за свої стебла: стебло однієї квітки обгортає стебло іншої. Коли довжина віночка задовільна – його можна зміцнити та з’єднати нитками. Також в основу прикраси можна помістити металеву чи дерев’яну конструкцію. Такий віночок буде міцніший. Живі квіти вплітають на Івана Купала, після чого опускають вінки на воду, а ті направляються в пошуках щасті та долі дівчини. В давнину вірили, що хлопець, який спіймає вінок, і стане її чоловіком.

        Прикраси з живих квітів мають один мінус – вони одноразові. Засушений віночок може слугувати аксесуаром для дома, але на голові його вигляд не буде привабливим. Чудовою альтернативою таким вінкам стали віночки зі штучних квітів. Не дивлячись на те, що такими прикрасами переповнені магазини коштовностей, їх можна виготовити  своїми руками.

        Елементи декору можна придбати  у спеціальних крамницях. А коли ви самостійно обиратимете, які квіти будуть у вашому віночку – ви будете впевнені у його неповторності та унікальності. Основою таких прикрас для голови та волосся є звичайний обруч з металу. Розмір, вид та кольори квітів залежать від вашого смаку та відчуттів. В такі віночки можна додати камінчиків, намистин, кольорових ягідок. Вони будуть гармонійно поєднуватись з квітами.

        Ніжки штучних квіточок – металеві. Їх необхідно просто обмотати навколо обруча і зафіксувати положення. У такій послідовності прикріпляються всі квіти та інші елементи декору. Щоб захистити голову від подряпин – металеві дротики приховуються за стрічкою. Український віночок стане вашою привабливістю, природністю та оригінальністю.

Continue Reading

Великодній кошик

Для християнина Воскресіння Господнє є «святом свят і урочистістю урочистостей». Тому кожен, хто вважає себе віруючим, намагається пасхальної ночі потрапити до храму. Проноситься над землею ангельська звістка про Воскреслого Христа. А пахощами куличів сповнюється весняне повітря. Освячення пасхального кошика є однією з традицій великодньої ночі. Це не просто народний звичай. Кожен продукт має свою символіку і якимось чином пов’язує між собою земне та надприродне.

Навіщо християни освячують їжу

Звичай освячувати продукти на Великдень з’явився у Східній церкві в ХIV столітті. Довгий час до храму несли лише спеченого з тіста баранця. Але з плином часу великодній кошик наповнився іншими продуктами. Традиція має свою духовну сутність. Після довгого посту Церква благословляє віруючих насолоджуватись всіма дарами природи. В тому числі, не обмежувати себе в їжі.

Що покласти до великоднього кошика

До кошика більшість газдинь бажають покласти якомога більше різних продуктів. Однак, відповідно до православної традиції, у ньому має бути лише та їжа, від якої людина утримувалась під час посту. Насамперед, це символ життя яйця – писанки чи крашанки та паска зі здобного тіста. Кладуть до кошика сирну запіканку, кільце ковбаси та шматок сала.

Паска – це хліб вічного життя, знак Царства Небесного. А також символ Христа, який добровільно пішов на страждання задля спасіння людства. Існує традиція що приготувати пасок необхідно стільки, скільки є членів сім’ї, але до храму принести одну спільну, велику.


Великодні яйця. Окрема сторінка культури нашого народу – виготовлення великодніх писанок та крашанок. Зі звичайної приналежності пасхальної трапези яйце в українській традиції стало витвором мистецтва. Але сам зміст крашанки своїм корінням сягає глибини віків. Коли Марія Магдалина дізналася про Воскресіння Христа, вона поспішила повідомити цю звістку імператору. Свята, відповідно до звичаю, протягнула правителю яйце. Але той відповів: «Скоріш почервоніє це яйце, ніж мертвий воскресне». І яйце враз почервоніло.

М’ясні продукти, а це шинка, кільце ковбаси та шматок сала, якоїсь духовної складової, звісно, не мають. Це всього лиш символ багатої трапези та втіха людині, яка стримувала себе в їжі протягом довгого посту.

Інші продукти. Кладуть до кошика також хрін та сіль. Перший є символом витривалості та міцності. А сіль – то знак повноти на столі. Вона додає смаку їжі і є символом зв’язку між Богом і його народом. Окрім перерахованих продуктів у кошику може бути мак та пшоно. Ось такий оптимальний та єдино вірний набір продуктів для великоднього кошику.

Які продукти не варто нести до храму

Не варто нести на освячення фрукти та овочі. Для цього в церковній традиції є свій час. А також не кладіть до кошика горілку. Не варто нести до храму багато пасок чи яєць. Бо з міркувань благочестя освячені продукти не викидають. Їх треба з’їсти чи поділитись ними, наприклад зі стражденними. До речі, в більшості єпархій не благословляється заносити до храму пасхальний кошик, в якому є м’ясні вироби. Хоча це не є забороною і не чинить незручностей, адже освячення здійснюють надворі.

Чим прикрасити великодній кошик

В більшості регіонів України прийнято прикрашати кошик зеленню, як символом безсмертя. Обов’язковим атрибутом є свіча, встромлена у паску. Її запалюють під час освячення. Вона є найчистішою жертвою Богу. Віск від великодньої свічі здавна вважався лікувальним засобом від усіх хвороб.

Накривають кошик вишитим рушником. Символіка його багатогранна – це і убрус Господа, і омофор Богородиці, і знак гостинності. Без цього атрибуту не звершувалась жодна подія в житті наших предків.

Їжа з пасхального кошика, освячена під час богослужіння, споживається на спасіння душі, на тілесне та духовне здоров’я, на достаток в домі. Але чудодійну силу пасхальної трапези можна відчути лише тоді, коли ця їжа освячена молитвою християнина.

Continue Reading

Писанка – вічна перлина нашого роду


Писанка – то неповторне багатство. Бережімо її, як безцінний дар.
О. Довженко

Як символ відродження природи писанка відома в культурах різних народів. Історія її сягає глибини віків. Та лише українці зуміли найбільш виразно донести свої уявлення про життя за допомогою символів та знаків, якими її розписують. Писанкою зустрічали весну, вона була атрибутом різних язичницьких культів. Нею задобрювали богів і відганяли від дому нечисть. Християни побачили у розписаному яйці знак вічного життя і стала писанка символом великодньої радості. «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес!».

Традиції писанкарства

Дуже різноманітні українські традиції писанкарства. Кожна місцевість, та навіть і кожне село мало свої уподобання у виборі кольорів і орнаментальних мотивів. Етнографи схиляються до думки, що писанкарство характерне для західної частини України. На сході яйця фарбували в один колір. Але поряд з цим існувала техніка розпису геометричними узорами рослинної тематики.

Виготовлення великодніх писанок було частиною обрядової сфери життя українців. Вже з другої половини Великого Посту бралися до роботи. Але зазвичай робили це Чистим Четвергом. З молитвою в серці і так, щоб ніхто не відволікав. Великодньої ночі писанки освячували в церкві. А потім дарували близьким людям, христуючись. Обмінятись з кимось писанкою означає побажати здоров’я, щастя, доброї вдачі.

Різновиди великодніх яєць

Великодні яйця за технікою виготовлення ділять на ті, для яких використовувався (власне писанки) чи не використовувався віск. До другої великої групи відносяться:

  • Крашанка – коли яйце на деякий час занурюють в барвник. На Україні традиційно використовували цибулиння, корінь барбарису, сухі ягідки бузини, різноманітні трави.
  • Драпанка – на поверхню фарбованого яйця гострим предметом наносять (видряпують) орнамент.
  • Сламенка – візерунок по шкаралупі викладається наклеюванням соломи.
  • Мальованка – яйця з нанесеним на шкаралупу малюнком.

Писанки від мальованок відрізняються тим, що на шкаралупу наносяться символи у вигляді візерунку. Для цього використовують віск та писачок.

Символіка писанки

Найважливіший з символів – сонце. Одним з різновидів є свастика, яку в народі називають круторогом. Писанка з сонячними мотивами охороняла від нещасть, вроків, недугів. Ще один важливий символ – безкінечник, знак життя. Зображують його у вигляді хвильки, вужика, кривульки. Пасічники таку писанку клали під вулик, аби добре роїлися бджоли.

Досить популярні в писанкарстві рослинні узори. Лист дуба символізує силу, авторитет, владу. Дівочу красу зображали у вигляді вишневого листка. А гілка смереки символізує юність.имвлі Квіти – обличчя дітей. Писанку з квіткових узорів дарували молодим жінкам, які не мали дітей, щоб у дім прийшла радість материнства.

Тваринні символи також зустрічаються у писанкарстві. Наприклад, олені символізують заможність. Кінь – витривалість. Павук – терплячість і наполегливість. Бджола – душевну чистоту. Птахи – пробудження життя.

Перш ніж на шкаралупу нанесуть символи, яйце лініями ділять на фігури. Ромб символізує родючість. Розділений на частини квадрат – поле. Добре, коли таких частин 40 – за кількістю днів Посту.

Символізм писанок пов’язаний не лише зі знаками, але і кольором:

  • червоний – любов та радість;
  • зелений – відродження життя, пробудження природи;
  • жовтий – життя і тепло;
  • синій – небо, вода, повітря;
  • чорний та коричневий – земля;
  • білий – чистота та непорочність.

Найкраща писанка та, в якій поєднано 5 кольорів. Вона символізує родинне щастя. Різновид писанки крапанка. Місця на шкаралупі, які мають залишитись незафарбованими, закрапуються воском. На відміну від крашанок писанки в їжу не вживають. Це обереги. Їх зберігають у святому кутку до наступного Великодня, а то і довше.

Писанка – маленьке диво, що пройшло крізь віки. Вона вражає витонченістю стилю та довершеністю змісту. Не дає нам забути, якого ми роду. Цей унікальний витвір, можливо, найчарівніша візитівка України.

Continue Reading

Український вишитий рушник – свячена реліквія нашого народу

З давніх-давен наші бабусі та прабабусі вишивали українські рушники. Цей процес увінчувався особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали вишивати хворі або з поганим настроєм. Вони віддавали нитці всю свою любов, позитивні емоції, світлі думки, заряджаючи тканину на добре служіння людям. Часто вишиті рушники називали оберегом родини, їх вішали над іконами, це був невід’ємний атрибут на різноманітних святах та народних гуляннях, ним зустрічали родичів та гостей.

Різновиди українських рушників

Найпоширенішими та найпопулярнішими рушниками є весільні. Їх вишивають по особливій технології, так як вони мають кожен своє значення і символіку:

  1.     Головний рушник. На нього стають наречені під час весільної церемонії.
  2.     Іконний. Ним обрамляють ікони, якими благословляють молодих.
  3.     Союзний. Цим рушником зв’язують руки нареченим.
  4.     Гостинний. Ним батьки зустрічають своїх дітей після розпису.

Вишитий рушник раніше увінчували різноманітною символікою – восьмикутною зіркою, як символ Сонця, пуп’янками квітів, як символ продовження роду, калиною та виноградом, що символізувало красу та благополуччя. В сучасності на рушниках часто можна побачити вишитий напис «На щастя, на долю», що означає побажання молодим щасливого подружнього життя.

Ще вишивали рушники для:

        Хрещення (без жодного чорного стібка).

        Великодня (великодні рушники оздоблювали хрестами, квітами та птахами).

        На далеку дорогу (мати вишивала для сина, коли той покидав рідний поріг).

        Будівництва (по закінченню будівництва його дарували майстру).

        Для хліба (на ньому завжди стояла хлібина).

        Для довгоочікуваних гостей (на ньому підносили гостям хліб та сіль).

        На смерть (на таких рушниках труну опускали в могилу).

Раніше рушники були в кожному домі, їх поважали, берегли як дуже цінну річ для всієї родини. Дитину ще змалку вчили поважати вишиті рушники, а дівчатка часто спостерігали, як мами та бабусі займалися рукоділлям довгими вечорами.

 

Регіони Українських вишитих рушників

У кожному з них був переважно своїх кольорів, на що впливали різні умови життя, побут та традиції. А також на кольоровість впливав вік жінок, молодим дівчатам вишивали червоними нитками, а літнім жінкам – синіми.

Умови для вишивання рушника повинні були надихати жінок, тому вони займалися рукоділлям в цілковитій тиші, наодинці, щоб ніхто їм не заважав. Перед роботою вони заспокоювалися, молилися, поринали в світлі думки, заряджаючи майбутній рушник позитивним настроєм. Адже вважалось, що якщо жінка вишиє рушник з добрими помислами, то він обов’язково принесе власнику щастя і удачу. Чим більше у дівчат було рушників – тим вони вважалися кращими господинями. Тому у таких рукодільниць не було відбою від женихів.

Купити вишиті рушники в сучасності можна як на спеціальних ринках, сайтах, так і замовити у досвідчених рукодільниць. Для цього потрібно повідомити вишивальницю, для якої мети потрібен рушник, і вона зробить вишивку якісно і правильно, дотримуючись всіх звичаїв та правил. Адже правильність виконання такої роботи надзвичайно важливий і категорично забороняється вишивати навмання.

Слід пам’ятати, що український вишитий рушник – це святиня нашого народу, наш родовід і пам’ять, символ добра та любові. Тому слід дуже обережно відноситися до вишивки, проявляти свою повагу та любов.

Continue Reading

Шерстяні вироби – тепло і комфорт суворої зими

Наступила зима і холодні вітри та люті морози лякають не тільки дорослих, а і сміливих дітей. Батьки закуповують захисний теплий одяг, взуття, шарфи та рукавички. І хочеться придбати не тільки зігріваючий захист, а і якісний. Тому зазвичай турботливі мами купують і собі, і дітям шерстяні вироби.

Вовна – це велика група тканин натурального походження. Добувають її з тварин, наприклад овець. Головна перевага вовни – це тепловіддача. Навіть коли її доповнюють синтетичними добавками, вона не втрачає свої властивості, тому користується широкою популярністю при виготовленні зимового гардеробу.

Заглянемо в історію

Використовувати хутро тварин почали дуже давно. Коли людство змогло приручити кіз та овець, вони помітили, що з їхньої бавовни можна отримати міцні нитки, з яких доречно виготовити теплий одяг. Добували їх спеціальними гребнями чи вручну, так як ножиці винайшли набагато пізніше.

Деякі археологи були впевнені, що першими вовною почали користуватися в Грузії ще в доісторичних печерах 34 тисячі років тому до нашої ери. В час Давнього Риму в Європі хутро було популярним на рівні зі шкірою та льоном. Особливо одяг із вовни виготовляли для політиків та інших високопоставлених осіб. Згодом це переросло в вигідний бізнес, так як торгівля виробами з хутра приносили великий дохід.

Властивості шерстяних виробів

Хутро тварин ціниться якістю і популярністю, тому речі з нього особливі. Розглянемо всі його властивості:

  1. Воно не мнеться, тому не потребує особливого догляду та розгладжування.
  2. Стійке до забруднення.
  3. Не затримує на собі різноманітні запахи (диму, поту, їжі).
  4. Воно відштовхує від поверхні виробу воду, але приймає в себе вологу у вигляді пару. При цьому залишається абсолютно сухою і теплою на дотик.
  5. З нього виготовляють термобілизну, що значно розширює його застосування.

Догляд за шерстяними виробами

Прати вироби із вовни потрібно тільки з пральними порошками для бавовняних виробів. Зазвичай їх чистять вручну, але можна користуватися і пральними машинами-автомат при правильному режимі. Температура води повинна бути не більше 30˚, щоб не пошкодити тканину. А також її не можна викручувати та терти, потрібно просто розвісити одяг на спеціальні плечики. Шерстяні вироби не можна сушити на сонці, в пристроях для сушіння білизни та обігрівачах.

Вироби із овечої шерсті

Вироби із шерсті популярні не тільки своїм теплозберіганням, а і лікувальними властивостями. Вони придають власникам життєвої енергії, дозволяють тілу дихати, підвищують працездатність та сприятливі до дії шкідливих факторів навколишнього середовища. А також допомагають організму боротися з такими хворобами, як ревматизм, бронхіт, остеохондроз, різними видами алергій.

Овеча шерсть заспокійливо діє на нервову систему, дозволяє тілу дихати вільно і взимку, і влітку. Це природній матеріал, тому протипоказань щодо застосування фактично немає.

Великим попитом взимку користуються шерстяні рукавички. Вони потрібні як дорослим, так і дітям, так як руки завжди відкриті і найбільше піддаються холоду. Купити в’язані рукавиці можна на нашому сайті за доступною ціною і найкращої якості. Спішіть придбати тепло для рук собі та всій своїй сім’ї! Це – якість, комфорт, тепло і стиль. А ще вони можуть стати найкращим подарунком вашим близьким, так як увага та турбота ціниться найбільше. Так ми даруємо рідним свою любов.

Continue Reading

Сакральна символіка української вишиванки

Кожна нація має свій традиційний одяг. Для українців таким одягом є вишита сорочка, яка носить назву – вишиванка. Історія вишиванки сягає корінням углиб століть. Згідно з історичними документами та археологічними розкопками прикрашання одягу вишивкою було поширене ще в дохристиянський період. За свідченням Геродота стародавні скіфи носили вишитий одяг. Українська національна символіка формувалася під впливом інших народів і вбирала в себе художні елементи різних культур, але при цьому зберігала свою самобутність.

Види орнаментів

Вишиванки створювалися руками справжніх майстринь, які намагалися кожну сорочку зробити унікальною та неповторною. Проте, усі вишивки мають деяку схожість між собою, оскільки орнаменти, які використовувалися для їх прикрашання, можна розділити на декілька видів:

  • геометричний орнамент (лінії, ромби, трикутники, хрести та інші фігури);
  • рослинний орнамент (квіти, листя, гілки, дерева);
  • тваринний орнамент (зображення різних тварин, птахів, риб або їх окремих елементів – очей, рогів, кігтів).

Така різноманітність орнаментів з’явилася неспроста, оскільки візерунки на одязі виконували не лише декоративну функцію, а ще й містичну. Вишиванка була не простим елементом одягу: вона відігравала роль оберега. Вишиті сорочки носили чоловіки, жінки, діти і для кожного підбирався певний візерунок зі своїм сакральним значенням. Жіноча вишиванка мала свою символіку, чоловіча або дитяча – свою.

 

Значення символіки української вишиванки

Наші предки шанували стихії природі та поклонялися їм. Найбільш поширеними елементами вишивки були символи, які позначають стихії сонця та води. Сонце зображувалося у вигляді восьмикутної зірки або свастики, а вода – у вигляді хвилястих ліній. Ці символи служили захистом від злих сил.

Ще одним поширеним символом є ромб з крапкою у центрі, який символізує родючість. Український одяг з зображенням ромбів носили подружні пари, які бажали народити дитину.

На сорочках також часто зображували один з українських національних символів – калину. Калина вважається уособленням вогненної трійці – Сонця, Місяця та зірок. Червоний колір калини символізує кров нації та безсмертя роду. На чоловічих вишиванках можна зустріти зображення дубу. Дуб символізує чоловічу силу, енергію життя та розвитку. Візерунки з дубовим листям та жолудями дружини часто вишивали на одязі своїх чоловіків.

Символом щасливого сімейного життя є виноград. Виноградні грона зображували не тільки на сорочках, але й на рушниках та скатертинах. Барвінок, який часто можна побачити на вишивках, означає молодість, цілеспрямованість, розвиток. Хміль має приблизно таке ж значення. Сорочки з зображенням барвінку і хмелю, як правило, виготовлялися для молодих парубків та дівчат.

Червоний мак на вишивці вважався оберегом роду та захистом від зла. Якщо в родині були загиблі воїни, жінки з цієї родини зображували на своєму одязі маки, як пам’ять про них. Роза уособлює любов і милосердя, соняшники символізують життя, енергію, щастя.

На українських вишиванках нерідко можна побачити зображення різних тварин: зозулі, сови, півня, метелика, зайця та інших.

Значення кольору української вишиванки

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і її колір:

  • червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;
  • зелений – символізує процеси народження та росту;
  • жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;
  • синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;
  • білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата).
  • чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).

Багато сучасних українців бажають купити вишиванку для себе або у якості подарунку рідним та друзям. Таким чином люди прагнуть зберегти свою національну культуру.

Continue Reading

Вишиванка як традиція

    Хто із дівчат не мріє завжди виглядати яскраво, привабливо, оригінально й цікаво. І зараз це не проблема. Безліч магазинів, як торгових центрів, так і інтернет-сайтів, пропонує прекрасній статі можливість завжди дивувати і радувати своєю красою. І самим безпрограшним варіантом будуть вишиванки ручної роботи, вбрання, що створює ідеальний жіночний образ.

vs-10331-750x750_0

     Хтось скаже: данина моді. Можливо. Але, тоді варто ще згадати і про нашу спадщину, традиції та культуру! Століттями дівчата у вишиванках приваблювали своєю витонченістю і визнанням єднання з природою. Вишиванка, на якій орнаменти з колоритних квітів і листя, а також, ягід, традиційних символів України, показує, як близький наш народ до своїх витоків.

Вишиванки жіночі, які вкриті геометричними орнаментами, зберігають на собі таємничі міфи та легенди. Кожна така сорочка, наче відкрита книга, по якій можна читати історію рідної України. Тут відіграє свою роль усе, і колір самої вишиванки, і палітра візерунка.

Кожен такий наряд – результат копіткої праці і невичерпною фантазії майстрів. Варто купити вишиванку у Львові щоб проявити свій неповторний стиль і показати любов до традицій свого красивого народу!

Continue Reading

Географічні особливості орнаментів “Подільська вишиванка”

Для подільських вишитих сорочок основна  характерність  –  розмаїтість та барвистість швів. Основним є вставки з мережки  «павучком», яким прикрашають  рукави та клинці. У подільській вишивці використовується  кольорова  мережка «шабак».

Традиційно у подільських орнаментах переважає один колір – чорний з невеликим нанесенням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні  (чорні з червоним). Більш рідше – двох -трьох колірні вишиванки.

Основним у  сорочці вважався «полик» (10-20 см.), який був тридільним. Полик це верх рукава, він розшивався широкою смугою, яка розташовувалась поперек рукава геометричним орнаментом, нагадувало вигляд мозаїки. Традиційна техніка подільської вишивки була «низь» (це рахунковий шов, що базується на техніці «голку вперед», виконується зі споду. Саме виконання шва з низу полотна сприяло його назві).

817f384a40d97908414fa01b2f4b94a0

Чоловічі сорочки  були більш подібні до теперішньої жіночої туніки і мали стоячий комірець. Обов’язково мали вузьку смужку.

Південна частина Тернопільської області мала вишивку з вовняними нитками зі щільними стібками: окремі  елементи обводились кольоровими нитками, що забезпечувало рельєфність та колірний ефект. Таку вишивку розміщали вздовж усього рукава скошеними смугами.

Техніка вишивання Вінницької області багата своїми видами: вишивка штапівкою, настилання, низь, вирізування, зерновий вивід, різноманітні види кольорових, білих та чорних мережок. Разом з основними швами застосовуються допоміжні – вишивка штапівкою, уперед голкою та контурні шви якими поєднують окремі елементи.

Вишивка південних областей України має багато спільного з областями центральних районів, але її орнаменти повністю своєрідні, виконуються хрестиком або напівхрестиком.

 

Continue Reading

Географічні особливості орнаментів “Лемківська вишиванка”

                В Україні налічується близько ста різноманітних вишивальних мотивів,  які характерні для етнографічних районів країни. Навіть деякі зустрічаються у російській та білоруській вишивках.

14176932e548022342cd334ad9d6ed7f (1)

Лемківська вишивка

                Лемки носили конопляну сорочку або коротку льняну яку заправляли в штани, сорочка мала розпірку з заді де зав’язувалась червоною стрічкою. Вона мала вишитий стоячий комірець 1,5 см та була вишита на рукавах. У теплу пору року штани «ногавки» носили льняні.  Зимою носили білі вовняні штани – голошні, які були обшиті вузькою червоною смужкою.

На сорочку одягали бруслик — якщо гранатового кольору, вважався святковим, він зав’язувався на животі. Також носили голубого кольору з червоною вишивкою з рядами нашитих ґудзиків. Спереду бруслик мав петлі з вовняного шнурка, ззаду внизу мав три розтини і шви, обшиті білим шнурком. На бруслик одягали «гуньку» з білої вовни, завжди носили на плечах, зверху вона запиналася ланцюжком.Також на бруслик вдягали чугу — плащ темно-бронзового кольору до колін з оздобленим каптуром. Каптур був довгий, розшитий чорними нитками і обшитий білим шнурком. Чугу одівали тільки на плечі де рукава були зашиті.

На голові носили чорний фетровий калап тобто капелюх, який носив назву венгерський . Носили солом’яні капелюхи які були невеликі з підкоченими крисами і носились на бік, вони оздоблювались шкіряним паском з страусиним пір’ям (чорним або червоним). На голові носили небесні або гранатові суконні шапки, які були обшиті чорним баранячим хутром з вухами, які можна було опускати на вуха. Така шапка мала червоний кутас. На ногах носили керпці, це шкіряні ходаки або чоботи.

                Жінки носили льняні сорочки,вишиті хрестиком на верху рукава та грудях. Вони були з манжетами, мали стійку або комірець, який вишивали або пришивали до нього широке мереживо.

Спідниці та фартухи носили традиційно вовняні або з перкалю темного кольору з нашитими на них поперечними трьома стрічками (жовті, червоні, білі та голубі). Деколи пришивали ще четверту стрічку або мережку, але завжди посередині була найширша стрічка. Традиційними спідницями були вовняні брудно-коричневого кольору широкі спідниці з нашитими чотирма червоними стрічками. Такі самі стрічки нашивали на фартух і на куплені хустки.

По верху носили вишиті світло червоними вовняними нитками скручені з золотою ниткою або обшиті червоною тасьмою камізельки або сукні світло синього кольору. На голові носили хустку, а заміжні – очіпок. Взимку носили коротку гуньку.Зверху білий вишитий нитками і шкірою кожух, частіше без рукавів, він був довжиною нижче колін. На шиї носили пацьорки, що виглядали як комірчик. На ногах носили шкіряні черевички

                Молодші жінки вдома часто не носили хусток. Молоде волосся заплітали в косу та покривали простим невеликим оксамитовим очіпком, який оздоблювали мережкою. На свята носили складний головний убір білого кольору, який носив назву «фацелик».

Дівчата оплітали косу червоно-гранатовими або червоно-зеленими шерстяними нитками, які закінчувались кутасами.

Continue Reading