Писанка – вічна перлина нашого роду


Писанка – то неповторне багатство. Бережімо її, як безцінний дар.
О. Довженко

Як символ відродження природи писанка відома в культурах різних народів. Історія її сягає глибини віків. Та лише українці зуміли найбільш виразно донести свої уявлення про життя за допомогою символів та знаків, якими її розписують. Писанкою зустрічали весну, вона була атрибутом різних язичницьких культів. Нею задобрювали богів і відганяли від дому нечисть. Християни побачили у розписаному яйці знак вічного життя і стала писанка символом великодньої радості. «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес!».

Традиції писанкарства

Дуже різноманітні українські традиції писанкарства. Кожна місцевість, та навіть і кожне село мало свої уподобання у виборі кольорів і орнаментальних мотивів. Етнографи схиляються до думки, що писанкарство характерне для західної частини України. На сході яйця фарбували в один колір. Але поряд з цим існувала техніка розпису геометричними узорами рослинної тематики.

Виготовлення великодніх писанок було частиною обрядової сфери життя українців. Вже з другої половини Великого Посту бралися до роботи. Але зазвичай робили це Чистим Четвергом. З молитвою в серці і так, щоб ніхто не відволікав. Великодньої ночі писанки освячували в церкві. А потім дарували близьким людям, христуючись. Обмінятись з кимось писанкою означає побажати здоров’я, щастя, доброї вдачі.

Різновиди великодніх яєць

Великодні яйця за технікою виготовлення ділять на ті, для яких використовувався (власне писанки) чи не використовувався віск. До другої великої групи відносяться:

  • Крашанка – коли яйце на деякий час занурюють в барвник. На Україні традиційно використовували цибулиння, корінь барбарису, сухі ягідки бузини, різноманітні трави.
  • Драпанка – на поверхню фарбованого яйця гострим предметом наносять (видряпують) орнамент.
  • Сламенка – візерунок по шкаралупі викладається наклеюванням соломи.
  • Мальованка – яйця з нанесеним на шкаралупу малюнком.

Писанки від мальованок відрізняються тим, що на шкаралупу наносяться символи у вигляді візерунку. Для цього використовують віск та писачок.

Символіка писанки

Найважливіший з символів – сонце. Одним з різновидів є свастика, яку в народі називають круторогом. Писанка з сонячними мотивами охороняла від нещасть, вроків, недугів. Ще один важливий символ – безкінечник, знак життя. Зображують його у вигляді хвильки, вужика, кривульки. Пасічники таку писанку клали під вулик, аби добре роїлися бджоли.

Досить популярні в писанкарстві рослинні узори. Лист дуба символізує силу, авторитет, владу. Дівочу красу зображали у вигляді вишневого листка. А гілка смереки символізує юність.имвлі Квіти – обличчя дітей. Писанку з квіткових узорів дарували молодим жінкам, які не мали дітей, щоб у дім прийшла радість материнства.

Тваринні символи також зустрічаються у писанкарстві. Наприклад, олені символізують заможність. Кінь – витривалість. Павук – терплячість і наполегливість. Бджола – душевну чистоту. Птахи – пробудження життя.

Перш ніж на шкаралупу нанесуть символи, яйце лініями ділять на фігури. Ромб символізує родючість. Розділений на частини квадрат – поле. Добре, коли таких частин 40 – за кількістю днів Посту.

Символізм писанок пов’язаний не лише зі знаками, але і кольором:

  • червоний – любов та радість;
  • зелений – відродження життя, пробудження природи;
  • жовтий – життя і тепло;
  • синій – небо, вода, повітря;
  • чорний та коричневий – земля;
  • білий – чистота та непорочність.

Найкраща писанка та, в якій поєднано 5 кольорів. Вона символізує родинне щастя. Різновид писанки крапанка. Місця на шкаралупі, які мають залишитись незафарбованими, закрапуються воском. На відміну від крашанок писанки в їжу не вживають. Це обереги. Їх зберігають у святому кутку до наступного Великодня, а то і довше.

Писанка – маленьке диво, що пройшло крізь віки. Вона вражає витонченістю стилю та довершеністю змісту. Не дає нам забути, якого ми роду. Цей унікальний витвір, можливо, найчарівніша візитівка України.

Continue Reading

Український вишитий рушник – свячена реліквія нашого народу

З давніх-давен наші бабусі та прабабусі вишивали українські рушники. Цей процес увінчувався особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали вишивати хворі або з поганим настроєм. Вони віддавали нитці всю свою любов, позитивні емоції, світлі думки, заряджаючи тканину на добре служіння людям. Часто вишиті рушники називали оберегом родини, їх вішали над іконами, це був невід’ємний атрибут на різноманітних святах та народних гуляннях, ним зустрічали родичів та гостей.

Різновиди українських рушників

Найпоширенішими та найпопулярнішими рушниками є весільні. Їх вишивають по особливій технології, так як вони мають кожен своє значення і символіку:

  1.     Головний рушник. На нього стають наречені під час весільної церемонії.
  2.     Іконний. Ним обрамляють ікони, якими благословляють молодих.
  3.     Союзний. Цим рушником зв’язують руки нареченим.
  4.     Гостинний. Ним батьки зустрічають своїх дітей після розпису.

Вишитий рушник раніше увінчували різноманітною символікою – восьмикутною зіркою, як символ Сонця, пуп’янками квітів, як символ продовження роду, калиною та виноградом, що символізувало красу та благополуччя. В сучасності на рушниках часто можна побачити вишитий напис «На щастя, на долю», що означає побажання молодим щасливого подружнього життя.

Ще вишивали рушники для:

        Хрещення (без жодного чорного стібка).

        Великодня (великодні рушники оздоблювали хрестами, квітами та птахами).

        На далеку дорогу (мати вишивала для сина, коли той покидав рідний поріг).

        Будівництва (по закінченню будівництва його дарували майстру).

        Для хліба (на ньому завжди стояла хлібина).

        Для довгоочікуваних гостей (на ньому підносили гостям хліб та сіль).

        На смерть (на таких рушниках труну опускали в могилу).

Раніше рушники були в кожному домі, їх поважали, берегли як дуже цінну річ для всієї родини. Дитину ще змалку вчили поважати вишиті рушники, а дівчатка часто спостерігали, як мами та бабусі займалися рукоділлям довгими вечорами.

 

Регіони Українських вишитих рушників

У кожному з них був переважно своїх кольорів, на що впливали різні умови життя, побут та традиції. А також на кольоровість впливав вік жінок, молодим дівчатам вишивали червоними нитками, а літнім жінкам – синіми.

Умови для вишивання рушника повинні були надихати жінок, тому вони займалися рукоділлям в цілковитій тиші, наодинці, щоб ніхто їм не заважав. Перед роботою вони заспокоювалися, молилися, поринали в світлі думки, заряджаючи майбутній рушник позитивним настроєм. Адже вважалось, що якщо жінка вишиє рушник з добрими помислами, то він обов’язково принесе власнику щастя і удачу. Чим більше у дівчат було рушників – тим вони вважалися кращими господинями. Тому у таких рукодільниць не було відбою від женихів.

Купити вишиті рушники в сучасності можна як на спеціальних ринках, сайтах, так і замовити у досвідчених рукодільниць. Для цього потрібно повідомити вишивальницю, для якої мети потрібен рушник, і вона зробить вишивку якісно і правильно, дотримуючись всіх звичаїв та правил. Адже правильність виконання такої роботи надзвичайно важливий і категорично забороняється вишивати навмання.

Слід пам’ятати, що український вишитий рушник – це святиня нашого народу, наш родовід і пам’ять, символ добра та любові. Тому слід дуже обережно відноситися до вишивки, проявляти свою повагу та любов.

Continue Reading

Шерстяні вироби – тепло і комфорт суворої зими

Наступила зима і холодні вітри та люті морози лякають не тільки дорослих, а і сміливих дітей. Батьки закуповують захисний теплий одяг, взуття, шарфи та рукавички. І хочеться придбати не тільки зігріваючий захист, а і якісний. Тому зазвичай турботливі мами купують і собі, і дітям шерстяні вироби.

Вовна – це велика група тканин натурального походження. Добувають її з тварин, наприклад овець. Головна перевага вовни – це тепловіддача. Навіть коли її доповнюють синтетичними добавками, вона не втрачає свої властивості, тому користується широкою популярністю при виготовленні зимового гардеробу.

Заглянемо в історію

Використовувати хутро тварин почали дуже давно. Коли людство змогло приручити кіз та овець, вони помітили, що з їхньої бавовни можна отримати міцні нитки, з яких доречно виготовити теплий одяг. Добували їх спеціальними гребнями чи вручну, так як ножиці винайшли набагато пізніше.

Деякі археологи були впевнені, що першими вовною почали користуватися в Грузії ще в доісторичних печерах 34 тисячі років тому до нашої ери. В час Давнього Риму в Європі хутро було популярним на рівні зі шкірою та льоном. Особливо одяг із вовни виготовляли для політиків та інших високопоставлених осіб. Згодом це переросло в вигідний бізнес, так як торгівля виробами з хутра приносили великий дохід.

Властивості шерстяних виробів

Хутро тварин ціниться якістю і популярністю, тому речі з нього особливі. Розглянемо всі його властивості:

  1. Воно не мнеться, тому не потребує особливого догляду та розгладжування.
  2. Стійке до забруднення.
  3. Не затримує на собі різноманітні запахи (диму, поту, їжі).
  4. Воно відштовхує від поверхні виробу воду, але приймає в себе вологу у вигляді пару. При цьому залишається абсолютно сухою і теплою на дотик.
  5. З нього виготовляють термобілизну, що значно розширює його застосування.

Догляд за шерстяними виробами

Прати вироби із вовни потрібно тільки з пральними порошками для бавовняних виробів. Зазвичай їх чистять вручну, але можна користуватися і пральними машинами-автомат при правильному режимі. Температура води повинна бути не більше 30˚, щоб не пошкодити тканину. А також її не можна викручувати та терти, потрібно просто розвісити одяг на спеціальні плечики. Шерстяні вироби не можна сушити на сонці, в пристроях для сушіння білизни та обігрівачах.

Вироби із овечої шерсті

Вироби із шерсті популярні не тільки своїм теплозберіганням, а і лікувальними властивостями. Вони придають власникам життєвої енергії, дозволяють тілу дихати, підвищують працездатність та сприятливі до дії шкідливих факторів навколишнього середовища. А також допомагають організму боротися з такими хворобами, як ревматизм, бронхіт, остеохондроз, різними видами алергій.

Овеча шерсть заспокійливо діє на нервову систему, дозволяє тілу дихати вільно і взимку, і влітку. Це природній матеріал, тому протипоказань щодо застосування фактично немає.

Великим попитом взимку користуються шерстяні рукавички. Вони потрібні як дорослим, так і дітям, так як руки завжди відкриті і найбільше піддаються холоду. Купити в’язані рукавиці можна на нашому сайті за доступною ціною і найкращої якості. Спішіть придбати тепло для рук собі та всій своїй сім’ї! Це – якість, комфорт, тепло і стиль. А ще вони можуть стати найкращим подарунком вашим близьким, так як увага та турбота ціниться найбільше. Так ми даруємо рідним свою любов.

Continue Reading

Сакральна символіка української вишиванки

Кожна нація має свій традиційний одяг. Для українців таким одягом є вишита сорочка, яка носить назву – вишиванка. Історія вишиванки сягає корінням углиб століть. Згідно з історичними документами та археологічними розкопками прикрашання одягу вишивкою було поширене ще в дохристиянський період. За свідченням Геродота стародавні скіфи носили вишитий одяг. Українська національна символіка формувалася під впливом інших народів і вбирала в себе художні елементи різних культур, але при цьому зберігала свою самобутність.

Види орнаментів

Вишиванки створювалися руками справжніх майстринь, які намагалися кожну сорочку зробити унікальною та неповторною. Проте, усі вишивки мають деяку схожість між собою, оскільки орнаменти, які використовувалися для їх прикрашання, можна розділити на декілька видів:

  • геометричний орнамент (лінії, ромби, трикутники, хрести та інші фігури);
  • рослинний орнамент (квіти, листя, гілки, дерева);
  • тваринний орнамент (зображення різних тварин, птахів, риб або їх окремих елементів – очей, рогів, кігтів).

Така різноманітність орнаментів з’явилася неспроста, оскільки візерунки на одязі виконували не лише декоративну функцію, а ще й містичну. Вишиванка була не простим елементом одягу: вона відігравала роль оберега. Вишиті сорочки носили чоловіки, жінки, діти і для кожного підбирався певний візерунок зі своїм сакральним значенням. Жіноча вишиванка мала свою символіку, чоловіча або дитяча – свою.

 

Значення символіки української вишиванки

Наші предки шанували стихії природі та поклонялися їм. Найбільш поширеними елементами вишивки були символи, які позначають стихії сонця та води. Сонце зображувалося у вигляді восьмикутної зірки або свастики, а вода – у вигляді хвилястих ліній. Ці символи служили захистом від злих сил.

Ще одним поширеним символом є ромб з крапкою у центрі, який символізує родючість. Український одяг з зображенням ромбів носили подружні пари, які бажали народити дитину.

На сорочках також часто зображували один з українських національних символів – калину. Калина вважається уособленням вогненної трійці – Сонця, Місяця та зірок. Червоний колір калини символізує кров нації та безсмертя роду. На чоловічих вишиванках можна зустріти зображення дубу. Дуб символізує чоловічу силу, енергію життя та розвитку. Візерунки з дубовим листям та жолудями дружини часто вишивали на одязі своїх чоловіків.

Символом щасливого сімейного життя є виноград. Виноградні грона зображували не тільки на сорочках, але й на рушниках та скатертинах. Барвінок, який часто можна побачити на вишивках, означає молодість, цілеспрямованість, розвиток. Хміль має приблизно таке ж значення. Сорочки з зображенням барвінку і хмелю, як правило, виготовлялися для молодих парубків та дівчат.

Червоний мак на вишивці вважався оберегом роду та захистом від зла. Якщо в родині були загиблі воїни, жінки з цієї родини зображували на своєму одязі маки, як пам’ять про них. Роза уособлює любов і милосердя, соняшники символізують життя, енергію, щастя.

На українських вишиванках нерідко можна побачити зображення різних тварин: зозулі, сови, півня, метелика, зайця та інших.

Значення кольору української вишиванки

Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і її колір:

  • червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;
  • зелений – символізує процеси народження та росту;
  • жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;
  • синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;
  • білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата).
  • чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).

Багато сучасних українців бажають купити вишиванку для себе або у якості подарунку рідним та друзям. Таким чином люди прагнуть зберегти свою національну культуру.

Continue Reading

Вишиванка як традиція

    Хто із дівчат не мріє завжди виглядати яскраво, привабливо, оригінально й цікаво. І зараз це не проблема. Безліч магазинів, як торгових центрів, так і інтернет-сайтів, пропонує прекрасній статі можливість завжди дивувати і радувати своєю красою. І самим безпрограшним варіантом будуть вишиванки ручної роботи, вбрання, що створює ідеальний жіночний образ.

vs-10331-750x750_0

     Хтось скаже: данина моді. Можливо. Але, тоді варто ще згадати і про нашу спадщину, традиції та культуру! Століттями дівчата у вишиванках приваблювали своєю витонченістю і визнанням єднання з природою. Вишиванка, на якій орнаменти з колоритних квітів і листя, а також, ягід, традиційних символів України, показує, як близький наш народ до своїх витоків.

Вишиванки жіночі, які вкриті геометричними орнаментами, зберігають на собі таємничі міфи та легенди. Кожна така сорочка, наче відкрита книга, по якій можна читати історію рідної України. Тут відіграє свою роль усе, і колір самої вишиванки, і палітра візерунка.

Кожен такий наряд – результат копіткої праці і невичерпною фантазії майстрів. Варто купити вишиванку у Львові щоб проявити свій неповторний стиль і показати любов до традицій свого красивого народу!

Continue Reading

Географічні особливості орнаментів “Подільська вишиванка”

Для подільських вишитих сорочок основна  характерність  –  розмаїтість та барвистість швів. Основним є вставки з мережки  «павучком», яким прикрашають  рукави та клинці. У подільській вишивці використовується  кольорова  мережка «шабак».

Традиційно у подільських орнаментах переважає один колір – чорний з невеликим нанесенням червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширені одноколірні  (чорні з червоним). Більш рідше – двох -трьох колірні вишиванки.

Основним у  сорочці вважався «полик» (10-20 см.), який був тридільним. Полик це верх рукава, він розшивався широкою смугою, яка розташовувалась поперек рукава геометричним орнаментом, нагадувало вигляд мозаїки. Традиційна техніка подільської вишивки була «низь» (це рахунковий шов, що базується на техніці «голку вперед», виконується зі споду. Саме виконання шва з низу полотна сприяло його назві).

817f384a40d97908414fa01b2f4b94a0

Чоловічі сорочки  були більш подібні до теперішньої жіночої туніки і мали стоячий комірець. Обов’язково мали вузьку смужку.

Південна частина Тернопільської області мала вишивку з вовняними нитками зі щільними стібками: окремі  елементи обводились кольоровими нитками, що забезпечувало рельєфність та колірний ефект. Таку вишивку розміщали вздовж усього рукава скошеними смугами.

Техніка вишивання Вінницької області багата своїми видами: вишивка штапівкою, настилання, низь, вирізування, зерновий вивід, різноманітні види кольорових, білих та чорних мережок. Разом з основними швами застосовуються допоміжні – вишивка штапівкою, уперед голкою та контурні шви якими поєднують окремі елементи.

Вишивка південних областей України має багато спільного з областями центральних районів, але її орнаменти повністю своєрідні, виконуються хрестиком або напівхрестиком.

 

Continue Reading

Географічні особливості орнаментів “Лемківська вишиванка”

                В Україні налічується близько ста різноманітних вишивальних мотивів,  які характерні для етнографічних районів країни. Навіть деякі зустрічаються у російській та білоруській вишивках.

14176932e548022342cd334ad9d6ed7f (1)

Лемківська вишивка

                Лемки носили конопляну сорочку або коротку льняну яку заправляли в штани, сорочка мала розпірку з заді де зав’язувалась червоною стрічкою. Вона мала вишитий стоячий комірець 1,5 см та була вишита на рукавах. У теплу пору року штани «ногавки» носили льняні.  Зимою носили білі вовняні штани – голошні, які були обшиті вузькою червоною смужкою.

На сорочку одягали бруслик — якщо гранатового кольору, вважався святковим, він зав’язувався на животі. Також носили голубого кольору з червоною вишивкою з рядами нашитих ґудзиків. Спереду бруслик мав петлі з вовняного шнурка, ззаду внизу мав три розтини і шви, обшиті білим шнурком. На бруслик одягали «гуньку» з білої вовни, завжди носили на плечах, зверху вона запиналася ланцюжком.Також на бруслик вдягали чугу — плащ темно-бронзового кольору до колін з оздобленим каптуром. Каптур був довгий, розшитий чорними нитками і обшитий білим шнурком. Чугу одівали тільки на плечі де рукава були зашиті.

На голові носили чорний фетровий калап тобто капелюх, який носив назву венгерський . Носили солом’яні капелюхи які були невеликі з підкоченими крисами і носились на бік, вони оздоблювались шкіряним паском з страусиним пір’ям (чорним або червоним). На голові носили небесні або гранатові суконні шапки, які були обшиті чорним баранячим хутром з вухами, які можна було опускати на вуха. Така шапка мала червоний кутас. На ногах носили керпці, це шкіряні ходаки або чоботи.

                Жінки носили льняні сорочки,вишиті хрестиком на верху рукава та грудях. Вони були з манжетами, мали стійку або комірець, який вишивали або пришивали до нього широке мереживо.

Спідниці та фартухи носили традиційно вовняні або з перкалю темного кольору з нашитими на них поперечними трьома стрічками (жовті, червоні, білі та голубі). Деколи пришивали ще четверту стрічку або мережку, але завжди посередині була найширша стрічка. Традиційними спідницями були вовняні брудно-коричневого кольору широкі спідниці з нашитими чотирма червоними стрічками. Такі самі стрічки нашивали на фартух і на куплені хустки.

По верху носили вишиті світло червоними вовняними нитками скручені з золотою ниткою або обшиті червоною тасьмою камізельки або сукні світло синього кольору. На голові носили хустку, а заміжні – очіпок. Взимку носили коротку гуньку.Зверху білий вишитий нитками і шкірою кожух, частіше без рукавів, він був довжиною нижче колін. На шиї носили пацьорки, що виглядали як комірчик. На ногах носили шкіряні черевички

                Молодші жінки вдома часто не носили хусток. Молоде волосся заплітали в косу та покривали простим невеликим оксамитовим очіпком, який оздоблювали мережкою. На свята носили складний головний убір білого кольору, який носив назву «фацелик».

Дівчата оплітали косу червоно-гранатовими або червоно-зеленими шерстяними нитками, які закінчувались кутасами.

Continue Reading

Якою була Українська вишиванка!

   Історія вишивки починається з глибини часів українського мистецтва. Подейкують, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів. Ще одним доказом  про давнину цього виду мистецтва можуть бути арабські мандрівники. Близько 900-х років вони розповідали, що у Київській Русі люди носили вишитий одяг. На превеликий жаль, пам’ятки про Українську вишивку збереглися лише тільки за останні пару століть, але й цього достатньо, щоб підтвердити, що символіка сходиться з орнаментом вишиванки, що прикрашали посуд жителі Стародавньої України.

       У дореволюційний період XIX-XX століття, започаткування моди-вишиванка під піджак, надають Іванові Франкові. Він серед пишних залів насичених краватками та комірами відрізнявся своєю вишитою сорочкою. Мода на вишиті сорочки припала на 1920-1930 роки. В УРСР вишиванку надягали як простий народ, так і партійні керівники радянської республіки, мода народних сорочок необов’язково повинна мати Український характер. На території РРФСР моду здобула косоворотка (сорочка з косим коміром), розріз знаходився збоку, а не посередині, для того щоб натільний хрест не випадав під час роботи.

  У березні 1953 року, Укрхудожпромспілкою для масового виробництва української чоловічої вишитої сорочки було розроблено три типи:

  • Українка – одноколірна вишивка з відкладним коміром у якому поєднанні два-три відтінки одного кольору;
  • Гуцулка –  має багатобарвний геометричний візерунок,  здебільшого червоного кольору;
  • Чумачки –  вишиванка з низеньким комірцем, стійкою і вишитою пазухою.

   Другою хвилею «піднесення народного одягу» в радянський час, відбулося в 1950-1960 роках. У більшості це пов’язують у 1953-1964 роками, коли Микита Хрущов полюбивши українські вишиті сорочки, часто з’являється в публічних місцях саме у них. Бачачи очільника посадовці наслідували його приклад і також надягали вишитий одяг. Саме це призвело до того, що вишиванка стала елементом ділового одягу. Після того як Микити Хрущова залишив свою посаду, стався занепад популярності носіння української вишиваної сорочки.

З наближенням для Незалежності  України вишиванка стає одягом мітингів і урочистих студентських та молодіжних заходів. Найбільшу популярність вона отримала після «Помаранчевої революції» чиновники все більше стали носити вишиванку як святковий одяг. Наприкінці двохтисячних років вишиванка набуває такої популярності, що люди починають носити її  навіть у буденні дні. Це прогулянки з українським піснями, патріотичними гаслами, які регулярно відбуваються на всіх теренах України по сьогоднішній день.

Тепер український вишитий одяг набув популярності, навіть за межами України!

Continue Reading